Епель Оксана: «Суддя має бути життєво мудрим, але відкритим для пізнання»
Коли бачиш в очах жінки спокій і умиротворення, то закрадається думка, що твоя співрозмовниця навряд чи ... багато працює. Швидше присвячує час виключно собі та своїм бажанням. Але не тут-то було! Оксана Епель - особистість неймовірно різнобічна. Вона не тільки доктор юридичних наук та суддя, але і гарна та щаслива жінка і мудра мама. Така успішна багатофункціональність сучасних українських жінок стає новим трендом!
- Оксана, в чому ваша ефективність на робочому місці?
Не секрет, що професія судді складна і дуже відповідальна. Аби бути ефективним на робочому місці суддя, перш за все, має бути високо кваліфікованим професіоналом. Але лише цього недостатньо. Необхідний цілий набір особистих якостей.
Суддя має бути життєво мудрим, але відкритим для пізнання. Рішучим, але і поміркованим водночас. Має бути співчутливим, але мужнім. Справедливим, але милосердним. Бути ввічливим і люб’язним, а також має вміти контролювати порядок в залі засідань. І всьому цьому треба вчитися.
Я прагну досягти цього здавалося б недосяжного поєднання якостей завжди. Усе приходить з досвідом, але так само стає можливим і через розвиток особистих якостей. Треба встигати не лише тримати руку на пульсі, стежити за змінами в законодавстві, які в нашій країні дуже швидко відбуваються , але й бути розвинутим різноманітно.
Суддя має знати, наприклад, ази психології, цікавитися культурою і традиціями свого народу, знати його історію. Бо право не народжується саме по собі, воно формується на певному базисі конкретного суспільства з його мораллю, менталітетом, традиціями і історією.
Аби все встигати і бути ефективним на робочому місці необхідно вміти організовувати свій час. Кожен мій день без перебільшення розписаний по хвилинам і я однозначно людина планів. Я дуже вимоглива як до себе, так і до оточуючих. Люблю пунктуальність і ціную свій час.
Навіть коли їду в авто через київські затори, намагаюсь завжди слухати щось корисне. Наприклад, якусь аудіолекцію з права або психології.
Також я звикла дуже рано прокидатися і лягати пізно. Мій сон складає десь 5-6 годин на добу у будні дні. Висипатися вдається лише на вихідних. Аби чогось досягти в житті треба багато встигати, а отже - щось необхідно приносити в жертву. Я приношу в жертву свій особистий час.
Ще один мій секрет ефективності - уміння тримати себе в руках і зберігати спокій попри будь-які навантаження і напружені робочі моменти.
Також, я є новатором, це також допомагає мені організувати свою роботу ефективно. Тобто передусім я схильна до будь-яких нововведень, відкрита до застосування сучасних європейських і міжнародних підходів до тлумачення норм права. А також я намагаюсь оволодіти новими технологіями, застосовуючи їх в роботі, зокрема у вигляді сучасного програмного забезпечення тощо.
І ще один мій секрет в тому, що я навчилася налагоджувати комунікації. Я вважаю це своєю беззаперечною перевагою. Дуже важливо правильно організувати роботу свого суддівського офісу, адже суддя завжди працює не один, а в команді - в нього є секретар і помічник. Без злагодженої роботи на цьому рівні ніяка робота судді не буде ефективною, якщо навіть він сам буде високоякісним професіоналом. Суддя – це ще й керівник і наставник.
- Які риси мають бути притаманні жінці, яка вирішила побудувати кар'єру?
Передусім, кожній людині, яка прагне розвитку і підняття по сходинках кар'єри, має бути притаманний незламний внутрішній стрижень, який дасть витримати усі перешкоди на цьому нелегкому шляху. Ніколи не варто жалкувати про якісь невдачі, адже як казав Черчилль: «Успіх не остаточний, невдача не фатальна. Єдине що має значення - мужність продовжувати!».
Жінка у кар'єрі має відповідати тим самим рисам, що і чоловіки, бо, не секрет, що світ кар'єри побудований за чоловічими правилами. І для того, аби жінку сприймали на рівних, треба мати волю до звершень, витримку, прагнення до цілі. Якщо ти плачеш - цього ніхто не має бачити, тільки твоя подушка. Ти завжди маєш бути готова до випробувань, які б вони не були. І навіть, якщо поразка - маєш бути готова зробити з неї висновки і йти по життю далі, з врахуванням досвіду і ніколи не здаватися.
- Добре. Тоді до яких вимог має бути готова жінка, яка обрала професію судді?
Професія судді вимоглива як до жінок так і до чоловіків. Будь-якому судді належить поводити себе бездоганно не тільки на роботі, а й в публічному просторі.
Не можна сказати, що судді, одягаючи мантію одразу отримують крила, стають такими собі ангелами, що одночасно з прийняттям присяги над головою судді з'являється німб святості. Ні, це постійна робота над собою.
Але як для жінки, так і для чоловіка, життя назавжди змінюється після вибору професії судді. Приходячи в професію будь-який суддя, в тому числі і жінка, має усвідомлювати що, якщо раніше до цієї кар'єри її життя цікавило невелику групу людей, то відтепер це коло істотно розширилося - до масштабів цілої країни, без будь-яких перебільшень, адже вона відправляє правосуддя іменем України. Тому суддя має добровільно прийняти на себе усі обмеження, які накладає суддівська мантія.
Наприклад, жінка-суддя має обирати більш стриманий діловий стиль, витриманий макіяж, і це зовсім не означає, що вона має позбутися усього жіночого, ні. Але жінка-суддя має віднайти той баланс між жіночністю і вимогами, які накладає суддівська професія, в тому числі щодо зовнішнього вигляду. Відтепер вона має розуміти, що навіть її зовнішній вигляд працює на підвищення авторитету.
Найскладніший виклик для жінок-суддів - знаходити час для сім'ї. На моє глибоке переконання головна місія будь-якої жінки - бути берегинею сімейного вогнища, мамою для своїх дітей тощо. Але професія судді забирає дуже багато часу. А діти ростуть дуже швидко, в тому числі і діти суддів. Робота мами ж займає в жінки усі 24 години на добу сім днів на тиждень, без перерв та вихідних. Діти часом хворіють і не все йде гаразд, тому треба шукати варіанти вирішення цих проблем одночасно з виконанням професійних обов’язків.
- Розкажіть детальніше про правову культура суспільства.
На мою думку, правова культура суспільства - це різновид культури загальної. Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури і вона є важливою складовою демократії.
Правова культура - це показник якості правового життя суспільства. Він обумовлений цілою масою чинників, таких, як соціальний, духовний, політичний або економічний стан країни.
Правова культура передбачає культуру правосвідомості, правової поведінки, культуру юридичної практики. Ці фактори є показником того, наскільки кожен громадянин розуміє закон і послуговується ним, наскільки його поведінка є правомірною і як самі громадяни дотримуються норм закону. Культура юридичної практики це те, як дотримуються законності у повсякденній роботі правоохоронні, судові органи, інші державні інституції, тобто передусім як сама держава дотримується закону.
Правова культура в Україні безумовно є, якщо відповідати на це питання просто. А щодо її якості, то це, на мою думку, більш риторичне питання. Якість правової культури в нашій країні однозначно потребує на стадії розвитку, починаючи від кожного пересічного громадянина та звкінчуючи усіма державними органами.
- Пропоную перейти до більш особистих тем. Яким критеріям має відповідати справжня мама?
Сучасна мама для дитини має бути не тільки другом, а й авторитетом, прикладом у всьому. Адже, можна десять разів розповісти дитині, як робити не можна, а потім один раз самій зробити так і дитина навчиться саме з цього неправильного вчинку.
Мені було дуже приємно почути від своєї дорослої доньки, що коли її спитали, чи є у неї в житті якісь ідеали чи люди, на яких вона хотіла б рівнятися, то вона сказала, що від кожного бере лише якісь конкретні риси, вибудовуючи свою особистість. Але є лише одна людина, на яку вона безумовно рівняється, це її мама.
Тому мені здається, що сучасна мама - це передусім приклад для своїх дітей. Мама має показати, що в житті треба прагнути до чогось, доцільно використовувати свій час, розвиватися, не можна скиглити і жалітися, бо це не допоможе в складній ситуації.
Також, сучасна мама має бути в курсі технічних ноу-хау, аби бути з дитиною на одній хвилі і цікавитись їх інтересами.
Індійська мудрість говорить, «діти - гості в твоєму домі: нагодуй, вивчи і відпусти». У сучасному світі треба пам'ятати, що діти є твоїми друзями і супутниками, але не боржниками. Вони не зобов'язані мати такі ж думки і бажання, як в тебе. Вони не зобов'язані бути тим, ким ми хочемо, вчитися там де ми хочемо, одружуватися з тими, з ким ми хочемо. Дитина приходить у цей світ жити і шукати свій шлях. І завдання батьків не нав'язувати дітям свої забобони, а навчити жити своїм прикладом і дати квиток у життя.
- Що для вас сім'я?
Моїм головним покликанням і, як я вважаю, будь-якої жінки - бути берегинею сімейного вогнища. Для мене моя сім'я - це головне, що є в моєму житті, це найважливіший показник мого успіху і моя гордість. Це мій тил, підтримка, яка потрібна будь-якій людині, а тим більше жінці в кар'єрі.
Мої діти - це мої друзі, їх оченята надихають і дають сили. Буває по дорозі додому з роботи іноді здається, що ти надто виснажена і у тебе просто нема сил. Потім заходиш додому, бачиш свою дитину, її руки тебе обіймають і вже не ясно звідки беруться нові сили. Напевно, сам Всесвіт так налаштував жінку-маму надихатися з материнства і надихати своїх оточуючих навзаєм.
- Що для вас є натхненням?
Колись мене спитали: «Навіщо тобі стільки дітей, адже це так складно поєднувати кар'єру і їх виховання?». Я замислилася і відповіла, що в кожній моїй дитині є моє продовження, мої риси. В кожній з них я бачу дивним чином продовження себе. І мені здається, що це дуже чудово, якщо можеш подарувати життя людині і не одній - це найбільше покликання і реалізація жінки в цьому Світі. Не просто професія, професією життя зовсім не обмежується, тому сім'я - це сила, захист і, безумовно, натхнення.
А ще моє натхнення - це живопис, яким я займаюсь з дитинства. Коли в мене поганий настрій, відволікаюсь, беру до рук пензель, фарби і забуваю абсолютно про все. Втілюю в свої картини на холсті емоції, почуття, навіть малюю мрії і таким чином назовні виходить мій настрій. Це для мене своєрідна медитація.
Ще я займаюсь йогою. Це теж моя особиста філософія життя. Займаюсь не лише задля підтримання форми, а більше задля розвитку духовних аспектів.
- А які книги ви читаєте?
Белетристику не читала ніколи і не читаю зараз. Вважаю, що література завжди має нести контекст розвитку. Я дуже люблю публіцистику, філософію, книги з психологічним змістом. Люблю письменника Германа Гессе, особливо його книги «Гра в бісер», «Паломництво до країни Сходу».
Подобаються також історичні книги. Наприклад, мене дуже вразила книга «Фактор Черчилля», яку написав інший прем’єр - Борис Джонсон.
Люблю праці філософів і теологів. Наприклад, видання Анатолія Клізовського «Основы миропонимания новой епохи» в свій час мене вразила, змінила світогляд і стала однією з моїх настільних книг.
Є книга, яка зробила мене як особистість і дала мені поштовх для розвитку - прочитана ще в дитинстві та забрана в доросле життя - це «Чайка по імені Джонатан Лівінгстон» Річарда Баха.
- Як тримати себе в формі аби гарно виглядати? Поділіться своїми секретами.
Передусім треба правильно харчуватися. Я цьому приділяю значну увагу. Враховуючи мій професійний нерухливий сидячий спосіб життя, я стараюсь займатися спортом, йогою, іноді бігаю. І взагалі, щоб гарно виглядати, начитавшись філософських книг, я скажу, що перш за все людина має не старіти духом, душею - тоді і усі процеси в організмі налагоджуються і людина зможе тримати себе в формі застосовуючи усі ці три аспекти: розвиток тіла, душі й розуму.
- Які страви ви любите готувати?
Я дуже люблю готувати український традиційний борщ. У мене є свої хитрощі і секрети в цьому: моя мама була білорускою, а тато українцем, тому я відібрала трохи від української кухні, трохи від білоруської. А також змогла привнести в цю страву щось своє, тому мої діти, як тільки чують запах свіжого борщу, біжать з радістю і смакують саме мій, мамин борщ, бо кажуть, що окрім мами так його більше ніхто не готує.
