Як відучити дитину вередувати за 10 днів
Чи можна виправити поведінку дитини та зробити з маленького бісенятка чисте янголятко? Не так радикально, але змінити поведінку дитини можна, – кажуть психологи.
Їхні слова підтверджує приклад молодої мами Жаклін Берт, яка сама виховує 9-річну доньку Шарлотту і 4-річного сина Джуліана, які постійно вередували та з'ясовували стосунки між собою. Жаклін зважилася на невеликий педагогічний експеримент – і описала його результати у невеликому есе для сайту Parents.com.
Нижче – шість основних принципів, яких дотримувалася жінка за порадою дитячих психологів. Берт визнає, що буквально за 7 днів поведінка дітей та стосунки в сім'ї змінилися на краще.
Не реагуй на капризи
«Помилка більшості батьків полягає в тому, що вони негативно реагують на примхи дітей, – каже Ед Крістоферсон, доктор філософії та практикуючий дитячий психолог у дитячій Mercy Hospitals and Clinics у Канзас-Сіті, Міссурі. – Замість того, що лаяти його і просити замовкнути, просто ігноруйте капризи».
На ділі Жаклін Берт довелося переконатись під час походу до магазину з дітьми.
Перед цим я сказала їм, що відсьогодні вводжу нові правила: якщо вони будуть нити, я вдаватиму, що їх немає, - каже жінка. Вони погодились. Але як тільки ми потрапили в магазин, Джуліан одразу почав просити нити, купити йому те чи се і проситися додому. Я вирішила слідувати своїй лінії та запропонувала Шарлоті піти та купити їй щось з одягу. Через 10 хвилин капризів та ниття Джуліана ми раптово відзначили, що не чуємо його. Він зрозумів, що його поведінка на мене не діє – зацікавився якимись іграшками та грав із ними, поки не настав час йти.
Зберігай позитивний підхід
«Як ви самі називаєте дитину, так вона і буде про себе думати, - каже Робін Ейч-Сі, сімейний психолог та автор книги «Thinking Your Way to Happy!», - Якщо ми вважаємо їх поганими, вони такими та будуть, тому в Насамперед варто змінити тональність. Не кажіть їм: яка ти нестерпна, яка погана дитина, ніколи не роби цього, за що мені таке покарання і так далі. Краще похваліть, коли він робить правильно».
Я спробувала цей метод, коли Джуліан почав істерити через те, що йому не виходило зробити будиночок для своїх іграшок - він не міг підібрати потрібні деталі. Я сказала: «Ну ти ж розумниця, ти обов'язково щось придумаєш!». «Неїєєє!» - Спершу хникав він. А потім заспокоївся. До цього процесу приєдналася і Шарлотта, яка запропонувала братові допомогти збудувати будиночок. «Дякую, що ти така відповідальна старша сестра», - сказала я їй. І я бачила, що це їй сподобалося. Протягом наступної півтори години у дитячій панували мир та дружба – а результатом став чудовий будиночок для іграшок!
Стань прикладом
«У тому, що наші діти вередують, є і наша чимала вина – часто вони просто беруть приклад із нас, - каже Джейні Белландо, доктор психології та педіатр у Дитячому шпиталі Арканзасу у Літт-Рок. – Таким чином нам потрібно переглянути свою поведінку».
Мої діти збиралися до школи та запізнювалися – як завжди, займалися чим завгодно, тільки не зборами. Замість того, щоб дратуватися та лаяти їх, я спокійно сказала: «Просто нагадую, що якщо ви не будете готові через 5 хвилин, ви запізнитесь на автобус і підете до школи пішки». І о, диво! Вони зібралися навіть швидше, ніж зазвичай.
– каже Жаклін Берт.
Дай зрозуміти дитині, що розумієш її
«Іноді важко зрозуміти причини поганої поведінки дитини, - каже автор книги Unleashing the Power of Parental Love Гері М. Анра. – Часто у його примхах немає логіки. Тому ми радимо просто дати зрозуміти, що він почутий. Зрозумівши це, діти починають відчувати впевненість і поводяться спокійніше».
Якось мені довелося покарати Шарлоту за те, що вона вдарила Джуліана, – розповідає Жаклін. - Він зламав її браслет і вона відреагувала дуже бурхливо. Я сказала, що цілком розумію, чому вона це зробила. Але це не скасовує її покарання – за бійку з братом їй доведеться цілий день провести одну нагорі у своїй кімнаті. Звичайно, Шарлоті це не потішило, але вона не стала сперечатися - для неї було головне, що я зрозуміла причини її вчинку.
Будь послідовною
«Встановлюйте чіткі правила та будьте послідовними, щоб діти знали, яке покарання чи заохочення може бути за їхні вчинки, – радить Берті Брегман, керуючий департаментом сімейної медицини у New York Presbyterian Hospital. – Якщо ви щоразу чинитимете за настроєм, діти будуть дезорієнтовані та нічого не навчаться».
«Грайте на тому, що вважаєте їх дорослими – це також може бути дуже дієвим».
Я вирішила спробувати тактику повторення, – розповідає Жаклін Берт. — Щоразу, коли Джуліан починав вередувати, я казала йому: «Ти отримуєш те, що заслуговуєш. І знаєш, - тобі вже 4 роки, а дорослі не вередують!». Так повторювалося три чи чотири рази поспіль, і коли наступного разу він закапризував і я почала «Ти отримуєш…», Джуліан сказав: «Так, зрозумів, зрозумів» - і спокійно почав уплітати равіолі замість курячих крилець, які перед цим вимагав.
Іноді змінюй правила гри
«Міняючи звички ваших дітей, ви повинні бути готові до сильної протидії з їхнього боку, – каже Кетрін Хікем, автор «Regret Free Parenting». – Але будьте тверді. І запропонуйте їм альтернативу».
Одного дня я зрозуміла, що мої діти проводять надто багато часу перед телевізором. Їх не можна відтягнути від нього, щоб змусити зробити уроки або забрати іграшки в кімнаті. Я сама винна в цьому: я хотіла зайняти їх чимось, щоб вони не заважали мені на кухні, доки я готую – і телевізор був найлегшим варіантом. Але це захоплення зайшло надто далеко.
- згадує Жаклін.
Я скористалася порадою Кетрін і сказала їм, що відтепер правила у нашому будинку змінюються, – продовжує жінка. - Вони дивляться свої улюблені передачі не більше двох годин на день, і тільки після того, як зроблять уроки та впораються з рештою обов'язків. Шарлотті принесла її домашнє завдання, Джуліану – альбом для малювання, забрала пульт від телевізора і пішла на кухню готувати. Вони обурювалися, істерили та нили цілих пів години - це було дуже важко витримати, але я вирішила, що не піддамся. А потім, коли я прийшла кликати їх на вечерю, побачила неймовірну картину: Шарлотта, висунувши мову, писала своє есе, а Джуліан захоплено малював. Так ми заклали нову гарну традицію.
Відпочивай та проводь час з дітьми на вихідних
У мам немає вихідних, але нам теж треба відпочивати, – завершує свою розповідь жінка. – І я вирішила поєднати приємне із корисним. Вдома з дітьми важко відпочити. Тому ми зібрали речі та продукти для пікніка та пішли до найближчого парку. І я чудово відпочила, поки діти гралися на траві. А ввечері вони навіть і не подумали вередувати – у нас все вдалося!
Сподіваємося, ці поради допоможуть мамам заспокоїтися, а їхнім дітям стати ну хоч і не зразковими, але добрими чадами.
Фотографії - DepositPhotos.
