токсичні стосунки: що потрібно знати, аби убезпечити себе від домашнього насильства
токсичні стосунки

Що треба знати про токсичні стосунки, щоб убезпечити сімейне життя від насильства

90

Як розпізнати насильника, чому жінки не йдуть від своїх кривдників та як захиститися від токсичних стосунків читайте далі.

За даними ВОЗ, у світі від сімейного насильства страждає кожна третя жінка. В Україні цей показник ще вражаючий: 70% опитаних піддаються різним формам знущань та принижень.

Про те, як розпізнати насильника, чому жінки не йдуть від своїх кривдників та як захиститися від токсичних стосунків читайте далі.

Група ризику – всі

У суспільстві побутує стереотип, що жертвами стають жінки слабкі, із заниженою самооцінкою та обмеженими ресурсами, і тому залежні від кривдника. На практиці ситуація відрізняється: насильству піддаються жінки незалежно від раси, релігії, рівня освіти та прибутку.

Чи не вперше про це гучно заявила Леслі Морган Штайнер на конференції TED. Жінці не забракло відваги на увесь світ розповісти, як будучи випускницею Гарварду, успішною журналісткою та бізнес-леді, вона, сама того не помітивши, виявилася втягнутою у довготривалі (кілька років у шлюбі!) токсичні стосунки.

Перестати звинувачувати жертву

Ситуація у суспільстві, свідками якої ми всі стали сьогодні – не наслідок «синдрому жертви». Її причина – у багатовікових патріархальних сексистських стереотипах. «Б`є – значить любить», «Бий бабу молотом – буде баба золотом» - ці та інші крилаті народні вирази яскраво ілюстрюють ідеї вищезгаданого світогляду.

Якщо навіть припустити, що у поведінці жертви було місце провокації, це аж ніяк не може слугувати виправданням ані моральним, ані фізичним приниженням.

Чому вона не йде від кривдника?

Попри вражаючу поширеність такого негативного суспільного явища як домашнє насильство (згадаймо, 70%), людям, які ніколи в житті не зустрічалися з його проявами, чому дії кривдника залишаються без покарання, а скривджений(-а) замовчує проблему.

Аби розібратися з цим, спершу необхідно розглянути механізм аб`юзу (психологічного насильства): напруження у стосунках зростає – досягає свого піку, а потім і розрядки: скандал та/або побої – після цього кривдник стає ніжним та турботливим, просить вибачення, намагається загладити провину, робить подарунки, грає з дітьми і т.д. згодом цикл повторюється спочатку.

У зв`язку з циклічністю цього явища, жертва регулярно відчуває себе то найнещаснішою, то найщасливішою людиною на світі. Такі емоційні каруселі підривають можливість тверезо та адекватно оцінити ситуацію, а разом із наполегливими та систематичними переконаннями маніпулятора жертва стає схильною виправдовувати насильника. Якщо тобі знайомі фрази: «ти сильно перебільшуєш», «все було зовсім інакше», «ти все неправильно зрозуміла» - будь обережною: тобою намагаються маніпулювати. Саме завдяки тому, що «ляльковий театр» відбувається на ура, ми так часто чуємо абсурдні: «він така людина, зате дітей любить», «це я сама у всьому винна», «він емоційний, але добрий» і т.д.

Леслі Морган, про яку ми згадували вище, пояснила інтерпритацію жертв домашнього насильства так:

Я була не жінкою, що потерпає від домашнього насильства, а люблячою дружиною, що допомагає своєму чоловікові долати життєві труднощі… Доки одного разу дуло його револьвера не опинилося на моїх скронях.

Уникнути насильства можливо тільки не змовчавши про це.

З ким говорити, до кого звертатися, куди бігти, якщо насильство було скоєне?

Перше, про що ти повинна пам`ятати завжди: насильство – це не норма. Знущання, приниження та побої – це не норма у сучасному демократичному суспільстві. Якщо розставити власні границі не вдається і ти впала у відчай зі спробами поговорити про свої емоції із кривдником, подумай чи вартує гра свічок? Що залишиться у твоїй сім`ї, коли діти виростуть, а старі звички залишаться?

Звичайно, ситуація в кожній родині відмінна, проте пам`ятай: законодавстом передбачений захист прав людини від посягання на її духовне чи фізичне здоров`я. У протилежному випадку кривдник повинен нести відповідальність за скоєний злочин чи проступок. І  якщо сумна статистика (на щастя!) тебе обійшла стороною, то, може, твоїй подрузі/сусідці/колезі пощастило менше?

Гарячі лінії, громадські ініціативи та центри підтримки жінок у скрутних життєвих ситуаціях – звертатися по допомогу будь-куди не страшно, страшно – ризикувати власним життям.



Новости партнеров:


Загрузка...